Народилася жінка у 1919 році, вона найстарша у П’ятківці. Дуже добре зберегла її пам’ять події майже всього двадцятого століття.
Здоров’я, на щастя, довгожительку не підводить. Як і колись, любить господарювати, порядок у всьому, навіть на городі ще порається.
…У багатодітній родині була п’ятою дитиною. Змалку, як і всіх дітей у сім’ї, привчили до роботи, росла цілеспрямованою, вчилася не боятися труднощів. Їй було лише дев’ять років, коли померла мама, а напередодні Другої світової війни нестало й батька. Брати (яких у Ірини було четверо) пішли на фронт, двоє не повернулися.
Важкими видалися дитинство та юність: голод, війна, повоєнна розруха. Ірина 24річною брала участь у відбудові Луганська. За роботу видавали 500 грамів кулішу.
Після повернення через кілька років додому працювала у колгоспі, була і ланковою. Не знали спокою її руки навіть після виходу на пенсію. Відтак трудовий стаж жінки склав майже 60 років. За сумлінне ставлення до роботи неодноразово нагороджувалася почесними грамотами та подяками, цінними подарунками. Має жінка і бойові нагороди.
Народила та виховала Ірина Василівна трьох дітей, одного з них, на жаль, уже немає. Інший із синів проживає біля матері, опікується та доглядає стареньку.
Донька мешкає в Одеській області.
Радістю для довгожительки є її велика родина: діти, шестеро онуків та четверо правнуків.
Спілкуючись з Іриною Василівною, поцікавився секретами її довголіття. Все дуже просто – це доброта та щирість, помножені на важку працю, а також щира молитва та віра у краще життя та людей.
Бажаємо Ірині Василівні при здоров’ї зустріти ще столітній ювілей!
Іван ГЛАДИБОРОДА, голова ветеранської організації П’ятківки і Глинського.
