Фотографії... Молоді, красиві, розумні, талановиті... В збірці цих творів – їх 60. На жаль, немає можливості всіх назвати. Вони – герої всіх націй і народів: росіяни, українці, білоруси, євреї, татари, грузини, кабардинці, литовці, осетини, узбеки та інші. Багатьом з них посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Їхнє національне походження – антифашисти, захисники світу від коричневої чуми. Кожен з них для мене – Ісус Христос.
Вони – теж святі.
Муза не зраджувала їм.
Вона не мовчала в ті страшні роки, коли гриміли гармати, гинули люди. Вона була поруч з визволителями. В творах художньої літератури, в кінофільмах та історичних нарисах, у мемуарах відомих людей, в документальних публікаціях все прогресивне людство звертається до воєнного лихоліття, щоб знову осягнути й достойно оцінити безсмертний подвиг наших визволителів.
Вони – не лицарі казкові, не антеї, Звичайні люди, отакі як ми, Безстрашно кожну п’ядь землі своєї Звільняли від фашистської чуми.
(Альбом «Визволителі Вінниччини»).
... Я дивлюсь художні й документальні фільми, слухаю пісні, відвідую урочистості, присвячені Дню Перемоги.
Виступи з промовами біля пам’ятників полеглим, концерти в залах, покладання квітів. Все це зворушливо тривожить наші душі й серця, особливо тих, хто пройшов через пекло війни. Не стримують сліз люди старшого, середнього й зовсім юного поколінь. А моє дитинство – розстріляне. Ми всі зобов’язані від покоління до покоління гортати в своїх душах сторінки цієї трагедії, щоб весь світ знав, якою ціною врятовано життя кожного з нас, тих, хто вижив, тих, хто потім народився, і тих, хто ще народиться. Люди! Вдумайтеся в слова пісні: «Де була б ти сьогодні, Європо? Де була б ти, якби не вони?». А я доповню зміст цих запитань: «Де був би ти, Світе, якби не вони?».
Війна – це злочин імперіалістичної політики. Війна – ріки крові, смерть краси й життя всіх порядних людей.
Війна – це сироти, вдови, могили... Війна – це страшна жорстокість. О, якби земля закричала! Мільйони молодих, красивих лежать в могилах на нашій і на чужій землі!
Вони недокохали, бо загинули, рятуючи світ від фашизму. Психічнохворий фюрер, єфрейтор знищив свою інтелігенцію, підібрав собі подібних бандитів і ціною людської крові втілював фашистську «теорію» «Німеччина – понад усе!». Гаслом політиканів «Хліба й видовищ!» зробив з власного народу отару.
Такі істоти не здатні творити красу, добро, людяність. У них гени не ті, не отримали вони від природи таланту робити відкриття в науці, вирощувати хліб, збагачувати світ духовністю, шедеврами мистецтва, літератури. Їхня звіряча натура отримує задоволення, коли чинить насильство, вбивство, грабежі. Це – страшна хвороба психіки.
... Концтабори, гетто, спалення живих і мертвих... Холокост, геноцид і Бабин Яр були в кожному селі чи місті.
В Бершадському районі таких ярів було 33. Моя родина – мамині сестри з дітьми і моя 17-річна сестричка – розстріляні в Тирлівці. Мене врятували українські матері.
Тепер їм присвоєні звання «Праведниця Світу».
О Боже! Яка жорстокість панує на планеті Земля! Природа цього не прощає. Вона мстить катаклізмами. Жаль, що від них гинуть люди, а звірячі істоти збагачуються і в таких ситуаціях. Однак настане час, коли їм доведеться відповідати за злочини. Гадаю, що порядному німцю сьогодні соромно за вчинки вбивць в ті далекі роки. Були такі й серед наших істот. Про їхні вчинки пам’ятають мої ровесники.
Героїзм наших визволителів, їхня відданість Батьківщині не йдуть в ніякі порівняння з багатьма сьогоднішніми крикунами. Ми – діти війни – сироти й напівсироти – пам’ятаємо про подвиг наших визволителів.
Сьогоднішні лідери поділились на блоки, на партії, б’ються за портфелі, крісла, трони. Тлумачать нам про голодомори, репресії і т.п. А хто чинив ці злочини? А хто забрав наші заощадження в ці роки?. «Розкуркулили» тих, хто складав чесно зароблені копійки, щоб якось захистити свою старість. Злочинці були, є і будуть в кожному суспільстві, якщо не спрацьовують закони й справедливість.
Збігають роки. А дзвін Бухенвальда нагадує про коричневу чуму, яку пізнали старше покоління – наші визволителі, і ми, ті, що пройшли через геноцид, ті, що пізнали долю дітей-сиріт і напівсиріт.
Я звертаюсь зі словами славного юнака – учасника Вінницького форуму гуманістів, поета Юрія Сегеди: Невже земля зробилася тісна?
Невже повітря стало бракувати?
Невже єдиний вихід – це війна?
Невже не можна жити й не вбивати?
Люди! Схиляйте голови, коли проходите мимо могил тих, що загинули! Пам’ять про них – це наша вдячність за життя.
Юлія ПЕНЗЮР, громадський кореспондент.
м. Бершадь.
