Провідна неділя

– Цього дня українці провідують могили своїх близьких і рідних. Вважається, що після Великодня на цілий тиждень Господь відпускає душі померлих на землю. А вже у неділю ці душі приходять на цвинтар, тож рідні мають змогу з ними «поспілкуватися», здобути певну позитивну енергію. А також попрощатись, адже цього дня вони повертаються назад, на небо. Кажуть, коли у Провідну неділю падає дощ, то котрась із душ плаче, що Господь не відпустив її до рідних за земні гріхи.
– Чи є якісь ритуали, які годиться виконувати на цвинтарі у Провідну неділю?
– У різних регіонах різні звичаї. Скажімо, на Поліссі біля могил ставлять столи і лавки.
І на Провідну неділю приходять всією родиною, накривають стіл і справляють поминальний обід. Так само поминають померлих і роми, котрих багато на Закарпатті.
За столом родичі повинні згадувати хороші справи рідної людини. До речі, цього дня, як і весь тиждень після Великодня, не треба називати померлих небіжчиками.
У ці дні вони серед нас, тож із ними належить спілкуватись, як із живими людьми.
У Галичині, на Центральній Україні немає звичаю накривати стіл на цвинтарі. Зате померлим на могили приносять крашанки та паски.
Проте мало лише принести на могилу їжу та помолитись.
Цього дня священики правлять на цвинтарі біля капличок. Опісля кожна родина має запросити отця, щоб той відправив на могилі й скропив її свяченою водою.
– Чи треба дотримуватись цього дня ще якихось традицій?
– Більшість ритуалів на Провідну неділю та тиждень перед нею пов’язані з померлими. По-перше, треба щиро молитись за небіжчиків, щоб їхня земна подорож була вдалою. А щоб вони знайшли дорогу до своєї оселі, у хаті запалюють свічку.
На вікні ставлять склянку води. На столі залишають освячені крашанку та паску. Це роблять для того, щоб небіжчик не був голодним та спраглим, коли знову повернеться на той світ.

«Експрес».