Кожен рік фіксуються незворотні зміни. Це не може не впливати на гідрологічний режим річок. Більш спекотний клімат влітку – збільшується інтенсивність випаровування з водної поверхні.
Раніше випаровування компенсувалося опадами, а зараз влітку майже немає дощів, тому зменшується стік. Величина стоку – це опади мінус випаровування, а якщо зменшується кількість опадів і збільшується випаровування, то величина стоку відповідно теж зменшується. Через зміщення природних зон Вінниччина по кліматичних показниках наближається до Чорноморського узбережжя.
За останні 10 років водність річок зменшилась на 2-5%.
Влітку 2012 року була дуже висока температура повітря, а опадів не було 1,5-2,5 місяця, тоді багато струмків і малих річок пересохло.
І дуже великі будуть проблеми в орендаря, який захоче відновити ставки, особливо, якщо там не залишилось ніякого водотоку. Малі річки стають тимчасовими – від весни до весни, а якщо навесні немає снігу, залишається сподіватись на опади, але і вони розподілені нерівномірно – періоди тривалих посух змінюються короткочасними понаднормовими зливами.
Великих збитків у посушливі роки зазнає рибне господарство. Якщо рівень води у ставку 1 метр, то під час посухи він знижується до 60 см, а температура води досягає 30-35 градусів. Звичайно, рибі дуже важко вижити в таких умовах. Несвідомі орендарі намагаються утримати побільше води у своєму ставку, а тим, хто розташований вниз по течії, дістається все менше води. Не дотримуються санітарні об’єми пропуску води, що призводить до цвітіння, заростання і пересихання.
Економне водоспоживання, відновлення джерел, крапельне зрошення. Якщо говорити про політику, в управлінні водними ресурсами необхідно дотримуватись басейнового принципу. Адміністративний принцип управління не сприяє ефективному регулюванню рівня води на різних ділянках річки.
Глобальне потепління є доведеним фактом, і він на сьогодні є незворотнім, і буде таким у найближчі десятиліття. Думаю, що за будь-яких умов людство все-таки адаптується до тих кліматичних змін, які відбуваються, і не допустить того, щоб ці процеси стали незворотніми.
Олександр САЛГАНІК, провідний інженер відділу водних ресурсів Тульчинського міжрайонного управління водного господарства.
