ДЕСЯТКИ ДЕПЕШ ПРОТИ ВСІХ
У Вінницькій області селяни звинувачують місцевого прокурора в корупції, а Київ не реагує. Під таким заголовком в Інтернеті з’явився сюжет проекту соціальних журналістських розслідувань «Брат за брата» виробництва телеканалу, який пов’язують з лідером партії «Народний контроль» нардепом Д.Добродомовим. Пікетувати відомство Віктора Шокіна група бершадчан приїхала нібито у пошуку захисту від районного прокурора. Причому, на камеру люди заявляють, що той вимагає гроші і саджає в тюрму невинних. Непосвяченому в місцеві перипетії глядачеві може видатися, що Бершадь – це таке собі вогнище беззаконня і феодалізму.
Візиту до Києва і появі сюжету передувала серія скарг у всі інстанції – від обласних структур до міністерств, і судові позови. Автори цих заяв просили суд визнати проти - правною бездіяльність районної ради на чолі з її головою Миколою Грабчаком, розглянути претензії до мера Бершаді Михайла Кольченка, а вищестоящі столичні та обласні інстанції – перевірити і розслідувати неправомірну, на думку заявників, діяльність прокурора Богдана Зарічанського, начальника Бершадського райвідділу міліції Олега Революка, начальника слідчого відділення міліції Сергія Лещенка, головлікаря окружної лікарні Василя Залецького і завідуючого Бершадським міжрайвідділенням судмедекспертизи Маїса Сологуба.
Тільки перелік посадових осіб, які потрапили під шквальний вогонь «борця за справедливість», наводить на думку: або у віддаленому районі області існує надпотужна розгалужена ОЗГ (організована злочинна група), або вище перераховані особи комусь заважають або насолили.
Як виявилося, автором десятків заяв є звільнений на початку 1992 року нібито за численні порушення і зловживання начальник Бершадської районної міліції, колишній підприємець, пенсіонер МВС, «ревний борець» за права людини Анатолій Гончар. «РЕАЛу» він довго пояснював, що викладене у сюжеті львів’ян – чиста правда, підстави для скарг є, а сам він представляє в Бершаді відому правозахисну організацію.
Правда, конкретних прикладів, а не абстрактних «звинувачень» і порушень він так і не зміг навести. У словах переважали емоції, а не факти.
«РЕВОЛЮЦІЯ» ПО-БЕРШАДСЬКИ, АБО ШУКАЧІ «СЛАБКОЇ ЛАНКИ»
Міський голова Бершаді М.Кольченко інтерес «РЕАЛа» сприйняв з підозрою. Зізнався, що ще свіжі в пам’яті результати спілкування з телевізійниками, які, за його словами, однобоко і неправдиво подали інформацію. У кінцевому підсумку Михайло Іванович пояснив, що «нинішнього районного прокурора всього кілька місяців тому призначили на цю посаду, і той зразу ж виявився «під тиском» так званих громадських активістів».
«Ці люди лобіюють майнові інтереси окремих приватних осіб. Причому, вони ж і розпускають брехливі чутки по місту і району. Подібна діяльність, відверто кажучи, дестабілізує Бершадь. Думаю, що в наш непростий час зацікавитися цими «активістами» повинні працівники СБУ», – вважає М.Кольченко.
Богдан Зарічанський раніше очолював прокуратуру сусіднього Чечельницького району. Тепер йому намагаються «пригадати» «притягнуті за вуха» факти і фрагменти досить непростих справ з попереднього місця роботи, одночасно «відшуковуючи» нові «гріхи».
«Я підтримую розкриття фактів корупції двома руками, але обурений колосальною профанацією. Коли в Бершадь приїхали журналісти, я був абсолютно відкритим для спілкування, відверто розказав і пояснив усе, про що запитували, але жахнувся, коли побачив, як «порізали» і перекрутили мій коментар. Мене огульно звинувачують у тому, що я засудив за вбивство невинуватого. Але! По-перше, львівські журналісти навіть не бачили матеріалів справи і не спілкувалися зі свідками; подруге, під час розгляду тієї справи я був рядовим прокурором і всього лише підтримував державне звинувачення. Незважаючи на це, особисто мені погрожували, а на слідство пробували впливати.
Не вийшло. І, нарешті, потретє, підсумував Б.Зарічанський: «Як я, прокурор, який підтримував звинувачення, міг «засудити» невинного?
Адже навіть дитині відомо, що вирок оголошує суд, а не прокурор».
Крім того, прокурора звинувачують у тому, що він бере «данину» з місцевих торговців. Але ж це повний абсурд, оскільки прокурор не має ніякого стосунку до торгівлі.
Більше того, існує чіткий механізм виявлення фактів вимагання і одержання неправомірної вигоди. Таких фактів не зафіксовано. На чому ж ґрунтуються звинувачення?
У продовження розмови Богдан Зарічанський розповів, що неодноразово мали місце випадки, коли в прокуратуру зверталися громадяни із скаргами на несправедливі цивільно-правові угоди, вимагаючи від прокуратури розірвати їх. Зокрема, мова йде про угоди оренди земельних ділянок. «Як працівники прокуратури, так і я особисто, роз’яснювали громадянам, що прокуратура не вправі розривати договори оренди землі. Таке право належить винятково судам, у віданні яких перебувають позовні заяви щодо розірвання договорів оренди. У цих випадках, громадян у буквальному значенні відловлювали «активісти», переконуючи їх писати скарги в Генпрокуратуру на бездіяльність прокурора. Вже хтохто, а колишній головний міліціонер району Анатолій Гончар, який закінчив у 80-их роках юридичний факультет Одеського університету, знати про те, як розриваються угоди, повинен».
Правозахисник і судмедексперт Маїс Сологуб не приховує, що давно перебуває у натягнутих і навіть неприязних стосунках із сьогоднішнім «революціонером» А. Гончаром. Корені конфлікту між ним і екс-начальником міліції, за словами Сологуба, тягнуться з кінця 1980-х – початку 90-х, коли не хто-небудь, а Анатолій Гончар намагався «тиснути» при проведенні експертиз, вимагаючи, щоб результати експертних досліджень відповідали інте - ресам начальника міліції. Не вийшло. Продовження конфлікту мало місце на початку 1990-их, коли М. Сологуб був одним із керівників місцевої організації Народного Руху України.
«Саме тоді нинішній «патріот» Анатолій Гончар ганьбив національний прапор України, який є нині державним.
Саме йому належить вислів: «Поки я тут начальник міліції, ця ганчірка висіти в районі не буде». Саме він у пам’ятні серпневі дні 1991 р. підтримав путчистів ГКЧП. І нарешті, саме він виступає в ролі «патріота» України і, як не дивно, судді. Втім, про всі ці події багато писала не тільки обласна, але й республіканська преса».
ДИВНІ ПЕРЕДВИБОРНІ ЗБІГИ
На перший погляд може виявитися дивним той факт, що знімальна група ZIK п’ять днів проживала в Бершаді.
Навіть центральні телеканали, як правило, не дозволяють собі «розкоші» у вигляді настільки тривалих відряджень у райцентр. Зазвичай журналісти приїжджають на деньдва. У даній ситуації телеканал, який не транслюється в Бершаді, не скупиться.
В принципі, якщо припустити певні амбіції як авторів чисельних скарг з одного боку, і гостру зацікавленість партії «Нарконтроль» в галасі, то візит журналістів матиме абсолютно іншу суть. Скажемо так, передвиборну, від якої виграють як глядачі західних регіонів, де транслюється телеканал, так і бершадські «активісти».
І наостанок. Статті за матеріалами телесюжету вийшли на ресурсах, що їх останнім часом називають «опозиційними» до влади і близькими або до тих, хто дуже вже демонстративно позиціонує себе з Майданом, або асоціюється з попередньою владою.
Ігор ЗАІКОВАТИЙ.
(Передруковано зі скороченнями з тижневика «РЕАЛ», м. Вінниця, 30 вересня 2015 р.)
