Для дітей і підлітків характерні імпульсивні суїцидальні дії, їхньою найбільш частою причиною є сварки в сім’ї, конфлікти з вчителями. У зрілому віці причиною самогубств є фінансовий крах, безробіття, алкоголізм, зрада, розлучення.
У літньому віці суїцидальна поведінка в більшості випадків обумовлена різкою зміною способу життя (закінчення трудової діяльності, конфлікти з дітьми).
У похилому віці суїцидальна активність викликана самотністю, важливими соматичними захворюваннями.
Для профілактики самогубств необхідно вчасно розпізнати розвиток кризи і створити умови для адекватного емоційного реагування та інтелектуальної переробки психотравмуючої події.
Кризовий стан характеризується інтенсивними негативними емоціями: почуттям невизначеності, занепокоєнням, тривогою, переживанням власної неспроможності, безпорадності, безнадії, вираженими труднощами в плануванні подальших дій.
Переважна більшість потенційних самогубств із психіатричної точки зору є людьми практично здоровими.
У дев’яти випадках із десяти суїцидальна спроба – це не бажання вкоротити собі віку, а крик про допомогу.
Хорошим помічником може бути лікар-психіатр, психолог, сімейний лікар, священик, сім’я.
Які б не були проблеми, варто пам’ятати: безвихідних ситуацій не буває. Проблеми в цьому житті нам даються для того, щоб ми їх вирішували або, якщо перше нездійсненне, змінювати своє ставлення до них і приймати як просту недосконалість світу. Заклик до боротьби за життя звучить у поезії Л.Українки: «Так! Я буду крізь сльози сміятись,
серед лиха співати пісні,
без надії таки сподіватись,
буду жити! Геть думи сумні!».
Олександр ЯЦЮК, лікар-психіатр Бершадської ОЛІЛ.
