Ті, хто закінчив 9 класів, можуть вивчитися на бухгалтера, оператора ЕОМ, радіо-монтажника, кухаря-кондитера, бармена-офіціанта... А після 11 класів менш як за два роки можна стати менеджером офісу або реклами. До речі, менеджер – це спеціаліст, якого готують для роботи в державних, акціонерних, спільних малих підприємствах, установах, пов'язаних з торговельною діяльністю. Щоб вчитися на журналіста, економіста чи поглиблено вивчати іноземні мови, треба мати повну середню освіту. Більшості спеціальностей навчають безплатно, а приїжджим надають гуртожиток. Не слід розчаровуватися, якщо до бажаного вузу не вступили – це не кінець життя. Можна зрозуміти: наче добре вчився, і серйозно готувався до іспитів, а ось мого імені немає в списку зарахованих до інституту. Звичайно, це прикро і образливо, Причини невдачі можуть бути різними: розхвилювався, одне-єдине запитання, якого не знав, неприхильність екзаменатора... Та все, що робиться, робиться на краще. Не треба втрачати надії, а чітко визначити мету і прямувати до неї. Не думати, що от я вступлю, і весь світ буде переді мною. Ні. Завжди треба ще й сумлінно працювати, віддавати справі всі свої сили.
Чотири роки тому я стала студенткою бюджетної форми навчання Інституту журналістики, тож хочу поділитися своїм досвідом вступу. Подекуди панує думка, що потрапити до престижного закладу без неймовірної суми грошей неможливо, але це не скрізь так. Головне – усвідомити, наскільки необхідна тобі вища освіта. Шкільне навчання порівняно зі вступом до серйозного вузу – дитячі забавки, тож хоча б з передостаннього класу слід братися за розум по-справжньому, шукати інформацію про всі навчальні заклади, аби вирішити ще одну проблему – що саме ближче до душі. Варто прислухатися до свого серця, сприймати поради людей лише як вхідну інформацію – то їх особиста думка. В мене не було золотої медалі, але я розуміла всю важливість послідовності знань, те, що підготуватися до іспиту за місяць-два неможливо. Можна добре знати матеріал, але коли у відповідальний момент нервова система не витримує напруження – всьому кінець, тож треба дбати про свій фізичний стан.
Висновок такий: підготовка до вступу – це буденна наполеглива праця, яка винагороджується званням студента. Та після іспитів спочивати на лаврах не прийдеться. У студентів багато своїх проблем, основна з яких – освоєння нових складних програм.
Тож успіхів вам у підготовці та трішечки везіння, майбутні студенти.
Ірина Натура,
студентка Київського Національного державного університету
ім. Т.Г. Шевченка.
