Якщо й знаходять, то дуже мало. Чому ж не створити таке життя в Україні, щоб люди трималися своєї родини? Особливо в селах.
Адже не секрет, що життя бере свій початок саме звідси. Без продуктів харчування, які тут виробляються, не зможе існувати ніяка влада. Хіба у верхах цього не знають чи не розуміють? Чи, може, не вистачає часу, щоб зайнятися селом? Тим часом вони стають пусткою. А чітких законів, щоб вивести їх із злиднів, як не було, так і нема.
Чи не тому, що там розвелося чимало мільйонерів, які приймають такі закони, які вигідні насамперед їм?
Я ж, у свої роки, ніяк не можу отримати навіть отих злополучних, чесно зароблених, тисячу гривень із власних заощаджень при колишньому СРСР. Та і чи вдасться отримати? Бо мій реєстраційний номер на їх отримання тільки 6018. Мабуть, доведеться жити ще 88 років, бо пільг для таких, як я, на позачергове отримання, нібито не передбачено. Виплати здійснюються на загальних підставах. Оце справедливість!
Та й взагалі, хто придумав для нас, українців, таке життя? Кому це вигідно? Поля заростають бур'янами, худобу, устаткування на заводах повирізали. За лісосмугами, дорогами у глибинці, як от у нас, ніхто не доглядає. І в той же час у селі безробіття.
Як це зрозуміти?
Василь ДЕРКАЧ.
с.
Кидрасівка.
