В.А. Головатюк, начальник філії „Бершадський райавтодор”: – В грудні минулого року на спільній нараді Державної служби автомобільних доріг та Департаменту ДАІ МВС було прийнято рішення про вжиття дієвих заходів по забезпеченню на дорогах безпечних та комфортних умов дорожнього руху. Крім заходів, які мають поліпшити стан доріг, встановлення ефективних дорожніх знаків та інше, необхідно буде демонтувати об’єкти, які не є складовими автомобільних доріг – в тому числі і предметів ритуальної належності, встановлених в межах смуг відводу доріг.
Справа не лише в тому, що деякі з них знаходяться просто біля доріг, а й в тому, що вони відволікають увагу водіїв.
Дійшло до того, що останнім часом на місцях аварій встановлюються не просто ритуальні знаки та вінки, а й справжні пам’ятники з фотографіями, оточені огорожею. Вони розміщені на узбіччях і можуть стати на заваді дорожньому рухові, спричинивши зіткнення. До того ж, такі об’єкти встановлені самовільно, без відповідних дозволів.
На мою думку, пам’ять загиблих треба вшановувати у відведеному для цього місці – на кладовищі, бо при дорозі на такі пам’ятники постійно летить бруд, і вони засмічуються. А щодо тверджень, що такі ритуальні знаки є своєрідними застереженнями для водіїв, то скажу, що для цього є відповідні дорожні знаки, які встановлюються на певних ділянках дороги. На місці трагедії можна покласти живі квіти. Саме так практикується у країнах Європи.
Отець Михаїл, священик церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Чернятки: – Вважаю, що найкраще вшановувати пам’ять про загиблого на освяченому місці, тобто на кладовищі. Звичайно, люди з власної волі ставлять ритуальні знаки при дорогах, але нічого спільного з релігією тут немає. Адже ні в Святому Письмі, ні в святоотчій літературі не вказується, що на місці смерті треба встановлювати ритуальні знаки. Це не приносить ніякої користі душі небіжчика.
Полегшує участь душі покійного панахида, відслужена священиком, молитва, а також поминання померлих в церкві.
Василь Бойко, водій: – Смерть рідних людей в результаті дорожньо-транспортної пригоди – це страшна трагедія, яка не може забутися, тож встановлений на цьому місці ритуальний знак береже пам’ять про них. І не треба нікуди його забирати.
Від редакції: з приводу цієї делікатної справи, як бачите, є позиція державних органів і думка різних людей. Та головне – слід зробити все необхідне, щоб дорожньо-транспортних пригод ставало дедалі менше.
Руслан БАЙДАЛЮК.
