Особливо прикро, коли чуєш від людей про те, що є ще серед деяких посадових осіб, особливо середньої руки начальничків, такі, які не гребують хабарами. Як би не заперечували, це зло існує і в нас. У компартійні часи мене звинуватили б у очорненні нашої щасливої дійсності, а нині, сподіваюся, цього не буде. Тим більше, що про те, хто, кому, за що і скільки дав, відомо стає буквально зразу – від містечкового «рентгену» не сховаєшся. Тож варто тільки прислухатися до розмов – і знатимеш усе. От тільки, на жаль, не назву сьогодні жодного прізвища (закон не дозволяє!). І такі оборудки робляться без свідків.
Хоч повірте, чув про те, скільки «коштують» робочі місця (і не тільки престижні, а й звичайнісінькі), ті чи інші послуги і т.д. І чув, хто ті місця продає. Людям роти не затулиш, і свої вуха від тих розмов не сховаєш… Як би не очорнювали зараз радянське минуле, а подібне колись було рідкістю. Я досить критично оцінюю нашу минувшину, але що не кажіть, не потрібно забувати про те, що люди здавна керувалися не тільки прагненнями до матеріального, а й моральними критеріями.
Провінційний «рентген» – річ безжалісна. Варто тільки комусь «взяти на лапу» (а беруть зараз не в гривнях, а в умовних одиницях, і суми досить значні), як про це вже передається з уст в уста.
Найстрашніше в таких ситуаціях те, що відбувається моральне розтління молоді.
Вона бачить, як можна влаштуватися на роботу, одержати ті чи інші послуги і доходить висновку, що зелені папірці можуть все. Яка там у біса мораль та інші високі матерії! А між іншим, все те людина мала б одержати згідно із законом без жодної «підмазки»!
Прикро, дуже прикро буває, коли слухаєш людину і при цьому знаєш, що кілька днів тому їй вручили хабара. Вона ж розпащекує про високі ідеали, навіть намагається тебе вчити, як жити на світі.
Корупція, на жаль, існує на всіх рівнях. Як її подолати?
Можливо, щось підкажуть читачі?
Федір ШЕВЧУК.
