Михайло Митрофанович ПЛАХОТНЮК, уродженець Осіївки, голова правління Східноказахстанського громадського об’єднання «Світанок»:
– Звичайно ж, 2010 рік запам’ятався участю у третьому світовому конгресі українців, що проходив нинішнього літа у Львові. Наших співвітчизників представляв зі мною заступник голови асоціації українців Казахстану Михайло Парипса, теж подолянин. До речі, нині, українці за кількістю населення в цій країні вийшли на третє місце після казахів та росіян. Ми намагаємося зберігати нашу мову, традиції, звичаї. Величезне емоційне враження на мене справило й відвідання своєї малої батьківщини, спілкування із земляками. Такі відвідини – мов ковток джерельної води, і це додає наснаги, упевненості, що зв’язок із рідною землею ніколи не припиниться.
Анатолій Феодосійович КОКОШКО, колишній голова Бершадської міськради, житель Німеччини:
– Непросто було нам звикати до життя в чужій країні, але з часом ностальгія поступово пройшла. Із налагодженням побутових умов я вже міг порівнювати життя за кордоном і наше.
У Європі теж не дуже легко, але ми, пенсіонери, та ще й приїжджі з іншої країни, відчуваємо, як тут турбуються про людей. Хоч на пенсію тут чоловіки виходять у 65 років, а жінки в 60, для них створюються чудові умови. Скажімо, кожен пенсіонер зобов’язаний раз на квартал пройти безплатний медогляд. Є цілий ряд інших соціальних пільг. Та попри всі блага європейської цивілізації нас усе одно тягне на батьківщину. Намагаємося з дружиною щороку приїздити. Ось і влітку 2010-го знову відвідали рідну Бершадь. Враження дуже суперечливі. З одного боку, приємно побувати на рідній землі, бачити позитивні зміни, а з іншого – болить душа, коли бачиш, як іноді нелегко доводиться багатьом людям – без роботи, з мізерними пенсіями… Тож від прийдешнього року чекаю змін в Україні. Змін на краще. Хотілося б, щоб наша країна, громадянином якої я залишаюсь, за рівнем свого розвитку швидше наближалася до провідних європейських держав.
Михайло Якович НОСИК, ієрей, настоятель Свято-Успенського храму села Чернятки та храму Різдва Пресвятої Богородиці у Хмарівці:
– Рік був наповнений приємними подіями. Бог благословив розпочати будівництво нової церкви у Хмарівці, вже поставили стіни. Допомагає в цьому місцеве товариство «Надбужжя-плюс». У церковному житті найважливішим була знакова подія – приїзд у наш регіон Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви Володимира. Відбулися гарні зміни і в родині – у жовтні одружили наймолодшого сина. Тож тепер усі четверо наших дітей – дві дочки і два сини – мають свої сім’ї. Від Нового року чекаю нормального, розміреного життя, прагнення людей чинити свої дії за Божими законами. Якщо вдасться, плануємо розписати купол на церкві в Чернятці і завершити будівництво храму у Хмарівці.
Катерина Станіславівна ГАВРИЛИШИНА, відповідальний секретар Бершадської районної організації Партії Регіонів, депутат районної ради:
– Рік, що минає, найбільше запам’ятався двома виборчими кампаніями, адже 7 лютого в Україні обирали Президента, а 31 жовтня – депутатів місцевих рад, сільських, селищних та міських голів. Вибори проходили в непростих умовах, багато було роботи. Сподіваємося, що життя все-таки зміниться на краще.
Олександр Олександрович ДЬОМІН, вчитель Бершадської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, депутат міської ради:
– 2010-й для мене пам’ят ний, в першу чергу, тим, що мені виповнилося 60 років. Це важливий рубіж у житті. Крім того, мене обрали депутатом міської ради. Запам’ятався минулий рік також непоганими результатами в спорті. Так, я став чемпіоном області з шашок серед учителів, а також другим призером першості області серед ветеранів. Радують своїми успіхами і мої вихованці гуртка «Диво-шашки» – діти по шість призових місць в області завоювали в змаганнях з шашок-64 і шашок100, а Катя Грабчак посіла третє місце в Україні на п’ятих молодіжних іграх. Чого очікую в новому році? Хочеться потрапити на чемпіонати України та світу з шашок.
Ганна Павлівна ГРИЦИК, учителька-пенсіонерка, художник-аматор, с. Кошаринці:
– Прожила на світі я вже чимало – у 2009-му відзначила вісімдесятирічний ювілей. Відзначила персональною виставкою в Києві, про що писали в районці. Думала, що через хвороби доведеться відійти від активного життя, та, на щастя, маю хороших дітей, внуків і правнуків. Вони підтримують мене. Особливо непосидючою є внучка Оленка Яремчук, яка робить усе, щоб продовжити моє фізичне і творче життя. Завдяки її турботі я й далі продовжую малювати картини. А ще відкрию читачам газети маленький секрет: у серпні 2011-го в столиці Естонії Таллінні теж буде моя персональна виставка. Про це подбала Оленка. А взагалі, чекаю від нового року спокою, здоров’я для своїх рідних і всіх людей.
Олена Василівна ПУС- ТОВІТ, кухар СТОВ «Лан», с. Крушинівка:
– Хоч кожний з прожитих років закарбовується у людській пам’яті по-особливому, як один з найсприятливіших запам’ятається для нас 2010-й. Ще зовсім недавно, наприклад, навіть важко було уявити, що у такому бригадному селі, як наше, буде колись природний газ, але у 2010 році голубе паливо все ж надійшло у наші домівки. Але чи не найголовнішою подією для нашої сім’ї стало те, що вийшла заміж наша донечка. Тож від 2011-го очікуємо, щоб подібні позитивні зміни тільки примножувалися. А ще, щоб молода сім’я порадувала онуками.
