Там живуть кілька одиноких стареньких пенсіонерок, які виглядають її, як промінчик сонця в теплу дощову погоду. Якщо погода дозволяє, то виручає велосипед, бо з теперішніми поштовими сумками не так легко справитись. Раніше вони були набиті газетами, журналами, листами. Зараз ще – спеції, продукти харчування, побутова хімія.
Дивишся на неї і дивуєшся, звідки ж стільки сил, енергії, бадьорості і витримки у цієї жінки. Ще малою дівчинкою залишилась без батька. Мати, працюючи в колгоспі, сама, як могла, підіймала двох дітей, привчаючи до праці і до виживання. Вижили, здобули освіту.
Галина закінчила Тульчинський ветеринарний технікум і залишилась працювати в селі. За фахом пропрацювала недовго – колгоспи розпадались. Ось і довелось взяти на плечі сумку листоноші.
Але вона в нас не тільки листоноша, а й друг, порадник, ветеринар. Часто-густо чути: «Галинко, щось моя корова приболіла, допоможи, будь ласка… Галинко, в мене свинка не може опороситись… Галинко, повідщипуй молочні зубки у поросят…».
І вона не відмовляє нікому, хоч і поспішає додому, де її чекають донечка, старенька мати, власне господарство, за рахунок якого й виживає.
Доля не була до неї прихильною. Рано залишилася вдовою з трьома дітьми на руках. Двом синам зуміла дати освіту та путівку в життя, а ще підростає наймолодша донечка-красуня, якій теж потрібна допомога.
Увесь час щось потрібно й потрібно, про себе ніколи й подумати. Вона живе для людей. У неї завжди знайдеться добре слово для кожного із нас. Вона знає кожну сім’ю на своїй ділянці, переймається їхніми негараздами, допомагає.
У медицині є така категорія лікарів, яких називають сімейними. Ось нашу Галинку я б назвала сімейною листоношею.
1 січня 2017 року наша Галинка відзначатиме п’ятдесятиліття. Тож з роси і води тобі, дорогенька. Здоров’я міцного, щастя справжнього жіночого, мирного неба, хліба на столі, чистої води і ніякої біди!
Лідія ПРОКОПЕЦЬ та жителі вул. Травневої (Слободи), с. П’ятківка.
