Його дружина, Тетяна Григорівна, теж 25 років розносила людям пошту. Нині обоє на пенсії, мають від чотирьох дітей 13 внуків і 11 правнуків. Хазяйства вже не тримають, бо важко.
Тетяна Григорівна теж інвалід – на правій руці в неї незгладимий слід війни. Трапилося це так. Дівчинці на той час було три роки. Батько повернувся з полону, і хтось сказав про це окупантам – румунам.
– Прибігли двоє, – пригадує жінка, – один з них вистрілив у тата, а попав у мене – розривна куля перебила зап'ястя, вийшла у передпліччя. Мене човном повезли в Красносільську лікарню, лікар хотів відрізати перебиту руку, але мама переконала його не робити цього. А потім рука зрослася. Дещо робити нею я можу – в основному підтримую щось.
