Фото Руслана БАЙДАЛЮКА.
І тепер, хто б не вийшов на бершадський ринок, особисто переконається, що можна тут купити все: і виноград, і яйце, і ковбаси кільце, є кукурудза, борошно, мак, тож, здається, все так.
Та й ціни в основному сформувалися так, що нібито повинні влаштовувати більшість, якщо не всіх. Як висловився Микола Р., який мало не щобазару приїжджає у райцентр із Михайлівки, тепер і купити щось можна, і продати, щоб мати вигоду.
І це насправді так. Якщо порівнювати цьогорічні ціни на продукцію, яка реалізується на продовольчому ринку, з минулорічними о цій порі (а така статистика ведеться), то зросли вони поки що в середньому на десять гривень хіба що на м’ясо і сало. Кілограм найкращого сала можна купити за 30 гривень, м’яса – за 45-48.
Дорожчим став і цукор. А от молоко і молокопродукти, хоч з кормами у цьому році набагато складніше, в основному не стали дорожчими. Півторалітрову пляшку молока, як і торік у вересні, можна купити за 6 грн., кілограм сиру – за 25-28, сметани – за 20-28 грн.
Ціна на яйця залишилася минулорічною – 8-10 гривень за десяток, кілограм картоплі можна купити за 2-3 грн., а цибуля копійок на п’ятдесят навіть стала дешевшою.
На ринку кажуть, що дякувати за це потрібно, здебільшого, бізнесменам, які в основному хоч і завозять їх звідтіля, де на це добро був урожай, проте втридорога, як буває, не беруть. Сприяють цьому і селяни з наших сіл, які торгують на ринку власною продукцією.
Не можна не відзначити, що на продовольчому ринку останнім часом чимало зроблено у плані покращання культури торгівлі. Більш заповненими продавцями стають павільйони, де реалізується м’ясна і молочна продукція. На жаль, дехто з покупців обурювався, що цю справу, чомусь, так і не доведено до кінця. Молочною і м’ясною продукцією як дехто торгував на вулиці, так і торгує. Причому на продовольчому ринку, на якому хоч щось робиться, у плані дотримання норм і правил торгівлі, скаржилися, що їх ще і перевіряють, бо є, мовляв, з кого запитати за порушення.
А за торгівлю на вулиці продуктами харчування з кого запитаєш, коли, виявляється, є ще й нічия територія, на якій торгують і навіть плату за місце не беруть.
І дуже прикро, скаржилася Марія Б. з Лісничого, яка продавала сир, що чи не найгірші місця для торгівлі сільськогосподарською продукцією припадають, чомусь, людям із села. Хоч кожному зрозуміло, що якби створити їм відповідні умови, охочих реалізувати лишки додалося б.
«Ми розуміємо, що до певної міри порушуємо правила торгівлі, а іноді навіть розводимо антисанітарію, – заявила Ганна П. з Бирлівки, – але нехай покажуть, де всім нам, хто з продуктами харчування, подітися на тіснуватому для такого міста, як Бершадь, продовольчому ринку. Адже на його території місць для всіх у базарні дні явно замало».
«Навіть на ринках у Джулинці чи у Гайвороні,– додав Микола К. з Війтівки, – краще організовано торгівлю сільськогосподарською продукцією, ніж у Бершаді». А торгівля нею у переміжку з промисловою групою товарів взагалі «не лізе ні в який тин і ворота», висловлювалися люди на ринку.
Звичайно, в обговоренні подібних тем є свої прихильники і противники. А як збалансувати інтереси продавців і покупців на бершадському ринку – це вже справа керівників торгівлі та місцевої влади.
Павло ЗАХАРЧУК
