Як розповідають ченці, коли у 1938 році прийшов підривник, аби зруйнувати храм великомучениці Параскеви, то почув, як лунає ангельський спів. І він відмовився. Послали другого військового – те ж саме. Третій вояка все ж таки підірвав церкву. Через три дні, під час роботи у кар'єрі, не спрацювала вибухівка, і він пішов подивитися, але в ту мить пролунав вибух... А той чоловік, який скинув у річку Дністр кам"яний хрест і дзвони у 1938 році, став божевільним. У 1989-му монастир закрили. Місцевий житель пошкодив Святий престол та іконостас. Однак протягом року він помер у страшних муках – його тіло вкрилось виразками. До речі, нещодавно водолази спускались на дно Дністра і бачили той самий кам'яний хрест та дзвони. На жаль, у братії немає коштів, аби заплатити за їх підняття. Можливо, знайдеться меценат, який оплатить за підняття з води цих святинь. На все воля Божа!
Монастир у 1998 році знову було відкрито. Нині ченцям живеться важко і холодно. Адже сплять вони у кам'яних келіях, де немає навіть світла та тепла. Та вони не скаржаться. Як вони живуть? Кажуть: "Господь своєю милістю все покриває". З Божою допомогою вже відреставрували перший храм Усікновення голови Іоанна Предтечі, і зараз там здійснюється Богослужіння.
Шановні брати і сестри! Двадцять першого грудня я планую знову відвідати цю святу обитель. Якщо хтось має змогу пожертвувати на монастир продукти харчування, то прошу зателефонувати за номером
2-18-60.
Олександр ДРАГАН,
редактор газети "Слово Боже – УПЦ",
Московського патріархату.
с. Лядово, Могилів-Подільський район.
