«Іванкова криниця» овіяна десятками легенд. Найпоширеніша з них записана при вході до джерела про парубка Івана, закоханого в панночку, яка мала поганий зір. Кажуть, що хлопець щодня водив дівчину до джерела, аби вона вмивалась цілющою водою. Із часом зір покращився, вона одужала. І вже ніхто не сумнівався у силі води цього джерела, яке з тих пір називають Іванковим.
Інша легенда розповідає про старого пастуха Івана, який пас із підпасичем овець. Якось хлопець викопав у мочарі ямку. А наступного дня, пригнавши череду на це ж місце, побачили, що води у ямці додалось, вона стала прозорою та чистою, як сльоза. У хлопчика боліли очі, і дідусь порадив промивати їх цією джерельною водою. Коли хвороба відступила, дідусь розширив джерело, змайстрував цямриння. Відтоді люди приходили до кринички напитися цілющої води.
Кажуть, що цій криничці не менше ста років. У 60-х її засипали, занедбали. Лише порівняно недавно територію тут належно впорядкували. У 2003 році криниця була освячена єпископом Кіровоградським і Олександрійським Пантелеймоном. Поряд із джерелом побудували капличку, поставили лавочки, посадили квіти.
Скільки пам’я таю свої поїздки до криниці, тут завжди черги, багато людей, які приїжджають навіть здалеку.
Вода не псується, тому її можна набирати скільки душа бажає. Вона містить не тільки срібло, а й інші цінні мінеральні та супутні елементи, які потрібні організму людини. У Котовці було введено в дію підприємство по розливу питної доочищеної артезіанської води, яку так і назвали – «Іванкова криниця».
Про «Іванкову криницю» знають багато, а хто вперше чує – приїжджайте, помилуйтесь мальовничим куточком природи і, звичайно, посмакуйте корисною водою.
Юлія ТОДОРЕНКО, студентка факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Я. Франка.
