Наче у воду дивився! Бо й справді сталося так, як вирішив народ. А він, "обкрадений і принижений", вирішив, що досить терпіти і вийшов на Майдан. Майдан Незалежності. Цього разу незалежності від паразитів, які, прикриваючись облудними словами про райдужні перспективи вільної України, щодень звільняли її від національних багатств, перекладаючи їх у свої кишені, заколисуючи нас гаслами про європейський вибір і блага ЄЕП та іншим голослів'ям. Оранжевий колір опозиції став кольором усіх, хто мав рахунки з тодішньою владою, і кольором надії, що, врешті-решт, незалежність позначиться на індивідуальному та загальному добробуті. І нині, коли від помаранчевої революції нас уже відділяють більш, ніж півроку, мами одягають своїх діток в оранжеві платтячка та футболки, а дівчата на київських пляжах красуються в оранжевих купальниках. Народ переміг, правда восторжествувала і час пожинати плоди!
Не так все просто, як здавалося в ті дні, коли по кісточки в грязюці від першого снігу, ми стояли на Майдані і скандували: "Нас багато, нас не подолати!". І нинішня, 14-та річниця незалежності, особлива. Як відомо, акт незалежності від 24 серпня 1991 року був підтверджений всенародним референдумом 1 грудня того ж року. Помаранчева революція стала новим актом волевиявлення народу, який піднявся за дотримання в його країні верховенства закону, прав і свобод людини, викорінення службових зловживань і корупції, чесні вибори і чесну владу. Саме під такими гаслами і утвердилася нова влада, отримавши небачений досі рівень народної довіри. І водночас небачено пильний інтерес до кожного свого кроку. Ми щиро радіємо кожному успіхові нового керівництва і болісно переживаємо кожну, навіть найменшу, невдачу.
А вони, невдачі і прорахунки, на жаль, трапляються, хоча й не мають вирішального характеру. Поки що! Варто, мабуть, прислухатися до думок нашого заокеанського земляка, всесвітньознаного економіста Богдана Гаврилишина, який, до речі, свого часу був радником у прем'єра Ющенка: "Трохи часу було згаяно. Потрібно було працювати дуже швидко й на дуже широкому фронті... Є деякі люди в оточенні Президента, які, може не зовсім адекватні, з певними своїми інтересами. Вони, можливо, пропонували якісь речі, які виявилися не найкращими. ... Так, деяких людей варто було б звільнити. Якби Президент мене послухав..." У цих обережних оцінках та судженнях закономірна тривога за подальше просування країни до утвердження цивілізованих норм і благ. Особливо щодо кадрових прорахунків у "верхах" – адже рибка починає загнивати з голови...
Йдеться про те, щоб нова влада не повторювала хронічних помилок старої. А саме – не відривалася від народу в гонитві за швидкими успіхами, не закривалася в своїх кабінетах і зашторених лімузинах від рядових співгромадян, не боялася жертвувати "фігурами" з найближчого оточення заради спільної справи. Та й взагалі, багатьом із нас, мабуть, вже пора зняти оранжеві окуляри і поглянути тверезим поглядом на дійсність. А революційну ейфорію перевести у практичні справи. В України є достатній потенціал, щоб зробити економічний ривок і вирватися в число процвітаючих країн. В українського народу вистачить снаги, щоб подалати наявні труднощі і забезпечити собі гідне життя.
Слава Україні!
