Скільки ж користі ці речі принесли для нас: уже не треба тижнями чекати листа, достатньо натиснути кілька клавіш, і вже через кілька секунд ви на зв’язку із потрібною людиною, не треба просиджувати годинами в бібліотеці, аби знайти необхідну інформацію, достатньо скористатись глобальною мережею Інтернет, в якій є все.
Спілкуючись із людьми старшого покоління, я часто запитую про їхню молодість, і постійно чую розповіді про тоталітарну радянську систему, в якій всі були, як один, ніхто не мав права виділятись, бути собою. Всі робили і вчили те, що нав’язувала радянська влада. Але, разом із тим, радянська система освіти визначала розумні норми поведінки, яких дотримувались усі. Дітей учили таким поняттям, як порядок і дисципліна, саме навчання і ставлення до нього були не такими, як зараз. Молодь росла в іншому середовищі, тому учні писали твори, а не скачували їх з Інтернету, так, як ми це робимо, читали книжки, а не дивились фільми, самі готували шпаргалки, а не купляли їх у магазині, одягалися хоч однаково, проте пристойно, а не так, як сьогоднішня молодь, грали у футбол на стадіоні або просто на вулиці, а не вдома за комп’ютером, спілкувались вживу, а не годинами по телефону – це все вчило їх жити, працювати, досягати, а найголовніше – мислити.
Сьогоднішні реалії життя такі, що наші батьки змушені влаштовуватись на 2-3 роботи, аби ми були одягнені і ситі. Але, на жаль, у цьому життєвому вирі у батьків просто не вистачає часу на виховання дітей, тому за цей процес беруться телевізор та Інтернет… Постійні реклами, токшоу, серіали, мультфільми та фільми… Це те, що ми постійно бачимо по телевізору.
Сформована доросла людина здатна фільтрувати отриману інформацію, а от діти все сприймають так, як їм це подає телевізор, вважаючи це за норму… На жаль, багато фільмів і мультфільмів несуть у собі багато бруду, який осідає у головах і серцях підростаючого покоління. Велика кількість розпусти призводить до того, що сьогодні в Україні, як і в Європі, масово спостерігається гомосексуалізм, який можна часто зустріти серед молоді. Більше того, частина підлітків ставиться до цього спокійно, не кажучи про алкоголь, тютюн і наркотики.
Підлітками керує постійне бажання виділитись.
Більшість підлітків має погане здоров’я, але яким воно може бути при сьогоднішній екології, способі життя і пасивному ставленні до спорту?
Коли учень, прийшовши зі школи, сідає за комп’ютер, замість того, аби піти у спорт зал, записатись на якусь спортивну секцію або ж просто провести активно час. А що ми розповімо наступним поколінням про свою молодість? Про те, як сиділи годинами за «компом» і поринали в ігри, які є такою ж залежністю, як і алкоголізм або наркоманія?
Інколи доходить до абсурду, коли молода людина починає кидати гроші у гру, аби досягти у ній вищого рівня… Разом із тим, підліток «садить» зір, заробляє сколіоз, згорбившись годинами, псується і нервова система, приходить постійна агресія, яка притаманна більшості ігор, це відбивається у наших вчинках… Найжахливіше те, що ми не в змозі самі вибратися із цих чорних тенет, тому дуже важливо, аби поряд бути батьки, які наставлять нас на правильну дорогу. Адже ми – майбутнє країни, саме від нас залежить, якою вона буде далі. Якщо здорова нація, то здорова і держава.
Любі батьки, бережіть і виховуйте своїх дітей, бо сьогодні ви доглядаєте їх, а завтра вони – вас. Все, що ви даєте вашим чадам сьогодні, пригодиться їм у житті. Дайте нам основу, аби ми могли впевнено і голосно крокувати по життю. Не чекайте завтрашнього дня, бо, можливо, завтра буде пізно…
Дмитро КРАСИЛЕНКО, учень 11 класу Бершадської ЗОШ №1.
