Це інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерія туберкульозу, передається повітряно-крапельним шляхом від хворої людини до здорової при вдиханні пилу. Кожен хворий заражає до 20 здорових осіб, тому є небезпечним для оточуючих.
Мікобактерія туберкульозу або туберкульозна паличка надзвичайно стійка в оточуючому середовищі та до хімічних сполук (кислот, лугів, спиртів), високих температур. Вона може зберігатись в пилу десятки років, чутлива до дії прямого сонячного або ультрафіолетового опромінення, високих концентрацій хлору.
Відповідно до концепції Національної програми боротьби з туберкульозом, в Україні діагностика цього захворювання здійснюється в 2 етапи: виявлення захворювання та встановлення діагнозу. Виявлення туберкульозу проводять в лікувальних закладах загальної медичної мережі, встановлення діагнозу – в спеціалізованих протитуберкульозних закладах шляхом більш розширеного обстеження. Туберкулінові проби (проба Манту) є специфічним діагностичним тестом, який використовують для масового обстеження на туберкульоз дітей та підлітків, а також з метою діагностики, диференціальної діагностики туберкульозу та визначення активності процесу.
Клінічна картина туберкульозу залежить від локалізації ураження. Для всіх локалізацій туберкульозу характерний інтоксикаційний синдром – фебрильна або субфебрильна температура тіла, схуднення, втрата апетиту, підвищена пітливість, слабкість.
Найбільш поширеною формою туберкульозу є туберкульоз легень, для якого характерний бронхолегеневий синдром – кашель сухий чи з харкотинням, біль у грудній клітині, кровохаркання та інше.
Лікування проводиться в спеціалізованих протитуберкульозних закладах і складається з 2 етапів – основний курс хіміотерапії або інтенсивна фаза та реабілітація або підтримуюча фаза. Лікування туберкульозу безплатне. Використовують стандартні режими хіміотерапії. При дотриманні режиму хіміотерапії виліковування досягають у 95-100% хворих на вперше діагностований туберкульоз. Якщо ж хворий не буде дотримуватися вимог, які стосуються його лікування, туберкульоз набуває хронічного перебігу і закінчується летальним наслідком.
Період реабілітації після захворювання на туберкульоз складає 2-3 роки, протягом яких пацієнти повинні суворо дотримуватися здорового способу життя.
Профілактика туберкульозу є специфічна (проведення вакцинації дітей в пологовому відділенні на 3-5 день життя та ревакцинація в 7 та 14 років). Всі особи, які контактують чи контактували з хворими на туберкульоз, проходять хіміопрофілактику протягом 3 місяців. Неспецифічна профілактика: соціальна – ведення здорового способу життя, виключення алкоголізму та наркоманії; санітарна – проведення поточної та заключної дезінфекції в осередках захворювання.
Юлія ЧЕЧЕРВЯК,
лікар-фтизіатр протитуберкульозного кабінету Бершадської ЦРЛ.
