Дитинство В.М. Дзюбенко проходило у мальовничій Сумівці, що розкинулася на правому березі Південного Бугу.
Виховувалася дівчина в сім’ї справжніх трударів. Батько Микола Михайлович був трактористом, завжди у передовиках, на жаль, сім років тому помер. За плечима матері Віри Олексіївни 46 років трудового стажу, важка праця в ланці, телятницею. Дивлячись на батьків, ніякої роботи не цуралась і донька. Гадаю, саме сім’я і школа найбільше вплинули на формування таких рис характеру дівчини, як працелюбність, відповідальне ставлення до справи, доброта, чуйність.
У 15 літ Валентина відправилася шукати свою дорогу у житті. Успішно закінчила Верхівський сільськогосподарський технікум, трудову ж діяльність розпочала агрономом-насіннєводом в Закутинцях Бердичівського району Житомирської області. Заочно навчалася в Білоцерківському сільгоспінституті.
Перший її шлюб був невдалим, і після семи років розпався. Але доля була прихильною до Валентини, і вона зустріла Віктора – свою половинку, коли з двома маленькими дітьми повернулася в рідне село. Деякий час працювала агрономом в колгоспі, а потім обрали секретарем сільської ради.
Погодьтесь: понад два десятки років роботи в органах місцевого самоврядування – це немало. Валентина Миколаївна швидко збагнула й опанувала те широке коло повноважень і обов’язків, що покладаються на неї, як на посадову особу. Особливого зосередження потребує підготовка до проведення сесії чи засідання виконавчого комітету. Цьому передує виважена робота з постійними депутатськими комісіями. А ще секретар обов’язково доводить до виконавців рішення сесії і виконкому, організовує контроль за їх виконанням, здійснює інші повноваження.
– Що ж головне в роботі секретаря сільської ради? – поцікавився у досвідченої В.М. Дзюбенко.
– Головне – добре ставлення до людей, – переконана Валентина Миколаївна.
– До нас звертаються за довідками, з питань успадкування, виготовлення технічної документації, за матеріальною допомогою. Завжди намагаюся чимось допомогти, підтримати. За всі ці роки не пам’ятаю жодної конфліктної ситуації, хоча вже змінилося при мені чотири сільських голови. Дружно живемо в маленькому колективі.
Проста у спілкуванні, ввічлива, ділова, енергійна, порядна – саме такі риси, стверджують односельці, притаманні секретарю сільради В.М. Дзюбенко.
До слова, Сумівка – територіальна громада не із маленьких. Тут мешкають 1076 жителів, з яких більше 500 – пенсіонери. В селі 561 двір, майже третина з них (160) пустують. 60 сумівчан працюють на ВАТ «Птахокомбінат «Бершадський», ще кілька десятків – у місцевому сільгосп - товаристві, 10 чоловік – в амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Є ще школа, дитсадок, будинок культури, відділення поштового зв’язку, торговельні заклади. Звичайно, частина дорослих мешканців села зайнята, однак безробіття сумівчанам теж дошкуляє. Сільська рада не стоїть осторонь цих проблем і намагається розв’язувати їх разом з ра - йонним центром зайнятості.
Так, минулого року п’ять сільських жінок працювали від райцентру занятості на громадських роботах по благоустрою.
До речі, в Сумівці санітарній очистці населеного пункту та благоустрою приділяється велика увага: чисті вулиці в центрі села, завжди побілені бордюри, в належному стані зелені насадження. Торік навіть зайняли перше місце в конкурсі з благоустрою і отримали грошову премію.
Кошти громаді дуже потрібні, адже необхідно зробити освітлення хоча б центральних вулиць села. Для цього вже частково придбали ліхтарі, кабель.
Розповідаючи про те, чим живе нині громада, В.М. Дзюбенко неодноразово наголошувала на активності, ініціативності Сумівського сільського голови О.В. Лободовського, характеризуючи його, як прекрасного керівника і чудову людину.
– Олександр Володимирович активно відстоює інтере - си односельчан, намагається у всьому досконало розібратися, багато читає, переконливо аргументує власну позицію, – каже Валентина Миколаївна. Олександр Лободовський, який головує третє скликання, не приховує, що і сам багато чому навчився у В.М. Дзюбенко.
За довголітню сумлінну працю Валентина Миколаївна неодноразово заохочувалася, її ім’я двічі заносили на районну Дошку пошани. Однак найкраща оцінка діяльності В.М. Дзюбенко – довіра людей, які вкотре обирають її на цю високу посаду.
Щодня у секретаря сільської ради багато клопотів. І, дивлячись на цю енергійну, добросовісну жінку, дивуєшся, як вона скрізь встигає?
Адже, крім ненормованої роботи, вдома велика сім’я, троє дітей, якими батьки пишаються.
З Віктором Кузьмичем, який нині працює водієм на птахокомбінаті, виховали двох дочок і сина, дали їм освіту. Найстарша Аліна закінчила державний педагогічний університет, вийшла заміж, мешкає у Вінниці, має двох діток – чотирирічного Максимка і півторарічну Янку. Син Олександр після закінчення державного аграрного університету теж залишився у Вінниці, працює у сфері торгівлі. Найменша Світлана навчається на другому курсі Вінницького національного технічного університету.
Наступного вівторка вся велика сім’я обов’язково збереться за святковим столом, адже в їхньої коханої дружини, любої матусі, дорогої бабусі гарний ювілей. Ми приєднуємося до всіх найкращих побажань і зичимо Валентині Миколаївні міцного здоров’я, щастя, радості, удачі, сімейного затишку, благополуччя, успіхів у роботі на благо громади, шани від людей.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
На знімку: секретар Сумівської сільської ради Валентина Миколаївна Дзюбенко.
Фото з сімейного архіву.
