Під час Майдану Ігор стояв на блокпостах у районі Умані. Там вперше потрапив під обстріл: блокпост у Маньківці обстріляли з джипа, були поранені, Ігор не постраждав.
У липні супроводжував 40тонну фуру з продуктами для військової частини у Бердянську. Після цього на свій страх і ризик поїхав на Дебальцево.
Добирався до 128-ої дивізії, з якою не було зв’язку. Дороги встелені уламками снарядів «Градів». Цілі снаряди, які не розірвалися, позначені ганчірками. Добрався. З тих пір курсує у зону АТО щотижня.
– Їздив у Фащівку, – показує Ігор знайомі населені пункти на картах Донецької і Луганської областей, – зараз тут захвачено… В Чернухиному були сепаратисти, я за кілометр звідти проїжджав, а на дорозі мене зупиняють. Без шевронів – хто такі, незрозуміло. Направили на нас з Олегом автомати: «Техпаспорт», – кажуть російською.
Думав, уже все: машину відіжмуть, продукти розкрадуть, а нас у корчах застрелять. Подивилися техпаспорт, а тоді вже українською: «Та опусти ті руки». Що я вже тільки їм не розказував! Зараз мою машину знають, на дорогах пропускають, а хлопці зустрічають зі словами: «Домашня їжа приїхала».
Бершадці передають воїнам готові продукти, які можна їсти відразу. Це тушонки, каші з рибою і з м’ясом, салати. Також збирають на базарі обрізки сала, зносять часник, все везуть Євгену Трохименку, який має свій цех у Війтівці і там виготовляє для солдатів пасту із сала з часником та спеціями. З одним тюбиком такої пасти три дні, кажуть солдати, можна у бліндажі сидіти.
Не відходить від кухні дружина Ігоря Климнюка Леся. Саме тут її застаю.
– Зараз картоплю фрі хлопцям готую, – посміхається.– Це вже в якості десерту. А з 20літрової каструлі розложила по відерцях тушену картоплю.
Борщову заправку передаємо, салат з капусти – їм же там ніяких вітамінів не перепадає.
Їжа виготовляється у кількох місцях, і ми навіть не знаємо прізвищ одне одних, лише імена. Люди збираються родинами, групами, вулицями, релігійними громадами.
Відпускати чоловіка на передову вже не боїться – звикла. До того ж, переконана: крім Бога, його ніхто і ніщо не вбереже – все в Його руках. Тому проводжає Ігоря з молитвою і душевним спокоєм, який супроводжує його потім у важкій дорозі. Також щоразу молиться за Ігоря його колега у волонтерській справі – отець Назарій.
Настоятель Свято-Преображенського монастиря став волонтером після того, як прочитав про святого Святогорця. Це колишній боєць антифашистського грецького опору, який врешті став монахом Афонської гори. Старець, який пройшов війну, вчив тому, що потрібно бути готовим віддати життя за товариша.
Отець Назарій на передову вантажі не супроводжує, але організовує те, що потрібно туди везти. Акумулює кошти, встановлює зв’язки, особисто їздить за овочами, банками, крупами, м’ясом, медикаментами та всім іншим. Веде бухгалтерію та видає підприємцям накладні, може, каже, прозвітувати про кожну зібрану людьми та витрачену гривню.
– Моя прихожанка з Флориного Євдокія Руденко з сином Віталієм закривають консервацію. Хорошого морського бінокля передала хлопцям Оксана Шелест, заступник головного лікаря КУ «Бершадський РЦПМСД».
Волонтерка Валентина з Яланця організувала збір для воїнів від дітей. Діти самі, звісно, за сприяння батьків, несли свої передачі воїнам…
Я все звожу, складаємо у гаражі в Ігоря Климнюка, у нього вдома. Раз на тиждень стабільно пакуємося двома тоннами готової продукції, і він везе все те в зону АТО. Бог так дає, що багато чого ми маємо безкоштовно. Нещодавно на виїзді з Вінниці зупинилися коло чоловіка купити капусти. Дізнався, що для армії, скинув ціну, а потім ще й безкоштовно запропонував 150 кг помідорів і буряків. То ми маємо багато продукції безкоштовно, від нас потрібні лише праця і час.
А з цим проблеми немає.
Ані власних сил, ані часу волонтери Бершадського району на шкодують. Тільки б земляки – а це як жителі району, так і всієї України – залишилися живими та неушкодженими у війні та якнай швидше повернулися додому.
Оксана ГАЙСИН.
