Уже після першого бойового зіткнення із терористами в зоні АТО бійці підійшли до нього і сказали: «Спасибі, командире, що в мирний час ви ганяли нас до сьомого поту. Чи могли ми уявити, що ви реально готували нас до справжньої війни...».
Народився Юрій Коваленко 16 липня 1977 року в м. Бершаді в родині офіцера-підводника Віктора Коваленка.
«Він з дитинства займався боротьбою, легкою атлетикою, піднімав гирі, – згадує батько. – Добре вчився. Скільки грамот, почесних листів, відзнак отримав за шкільні роки... Завжди захищав слабких, не боявся ви йти проти трьох заради справедливості. Намагався захистити мене, коли мене ні за що жорстоко побила п’яна компанія. 12 чоловік! Це було ще в 2010 році, а я й досі намагаюсь добитися справедливості у цій справі, адже винуваті не покарані. А я хочу, щоб право - охоронні органи виконували свої обов’язки. Зрештою, мій син загинув, захищаючи свою Батьківщину, він не побоявся віддати за неї життя, і в пам’ять про таких патріотів, як він, влада України, у тому числі й району, мусить докласти максимум зусиль, щоб викорінити свавілля і бездіяння у правоохоронних органах».
Після випуску з Одеського інституту сухопутних військ молодий лейтенант потрапив на Дніпропетровщину до лав одного із полків 93-ої мото - стрілецької дивізії. Згодом військова доля закинула Юрія на Кіровоградщину, де він пройшов шлях від командира групи до заступника командира загону спеціального призначення.
«Він завжди був надійним та порядним, – згадує його колишній командир роти майор Олег Семенчук, який нині проходить службу в Кіровоградському гарнізоні. – Я пишаюсь своїм колишнім підлеглим, і мені дуже приємно, що він став справжнім бойовим командиром, однак війна забирає найкращих».
Він був одним із небагатьох офіцерів, хто отримував грамоти з рук перших осіб держави. Недарма стояв у почесній варті біля бойового прапора частини.
З перших тижнів проведення АТО Юрій Коваленко зі своїм загоном виконував бойові завдання з охорони важливих об’єктів, супроводжував військові вантажі, неодноразово брав участь у рейдах, зачистках та інших бойових операціях.
Одного разу підрозділ Коваленка вирушив назустріч розвідувальній групі, яка після десантування вступила в бій із терористами. Останні в свою чергу намагалися влаштувати засідку для української колони. Однак розвідники порушили план ворога, відкривши вогонь по лісосмузі.
У тому бою наш герой разом зі своїми бійцями врятував пораненого солдата, відтягнувши його з-під вогню. Пізніше на місці засідки розвідники знайшли ручні гранатомети та піхотні вогнемети «Шмель» (РПО), які готувались для знищення нашої техніки.
Вище командування довірило Юрію Коваленку, який продемонстрував свої лідерські здібності в бойових умовах, очолити зведений розвідувальний загін, до складу якого входили спецпризначенці та воїни окремої механізованої бригади. Під його проводом розвідувальний загін, попри затятий опір терористів, з боями вийшов на визначений рубіж та закріпився на ньому. Такий маневр забезпечив прохід підрозділів Збройних Сил України та прикордонників для прикриття державного кордону України. За це офіцер був удостоєний військового звання «підполковник».
Особисто ним було сплановано та реалізовано прорив розвідувального загону крізь бойові порядки терористів у район населеного пункту Ізварине та перекриті основні напрямки висування сил супротивника, зброї та бойової техніки на територію України.
«У бойових сутичках підполковник Коваленко ніколи не ховався за спини солдатів, завжди йшов у бій першим. Він особисто знищив близько п’ятнадцяти озброєних до зубів терористів», – згадують його бойові товариші.
15 липня під Червонопартизанськом, що на Луганщині, групу спецназу 3-го полку було накрито шаленим мінометним вогнем терористів.
Під час цього обстрілу було смертельно поранено Юрія Коваленка, разом із ним загинули восьмеро його бойових побратимів Залишились без чоловіка і батька дружина Юрія Тетяна та дві доньки – 14-річна Оленка та 4-річна Русланка.
За мужність та героїзм, виявлені при захисті суверенітету та територіальної цілісності України, заступника командира загону спеціального призначення підполковника Юрія Коваленка представлено до звання Героя України (посмертно).
За матеріалом газети «Наша армія» з доповненнями.
