Із циклу "Побачення з рідним селом"

Коли в село прийшла весна подільська,
Мати взяла лопату
Та й посадила яблуньку край хати.
А доля невблаганно бігла
Зимовим полем і житами…
Поширшав світ.
На диби став між нами.
І тільки зустрічі, їх було небагато,
Будили пісню в материнській хаті.
Ту яблуньку вже не впізнати –
Розцвіла, ніби буйний сад.
А час гукав: назад, назад…
Хіба ж устоїш перед часом?!
…Недавно знову був в селі,
П’янила осінь цього разу.
Мене дорослі і малі
Ще не забули привітати.
Зустріли яблуня і хата,
Не вийшла тільки на поріг
Усміхнена, щаслива мати…
Неквапно їхали на возі,
Дядько Петро мені в дорозі
Розповідав про се, про те…
А листя билось золоте
Неспокоєм в синівські груди.
Яблука віз я, щоби людям
Роздати спогади про матір.

Анатолій ФАРТУШНЯК.