На знімку: Т.Є. Цюнь.
– Чомусь ті, що були непослухами, більше запам 'ятовуються, ніж круглі відмінники, – ділиться жінка. Вона розуміла ще тоді, що замало опанувати матеріал підручника із педагогіки та психології – для спілкування з «важкими» підлітками необхідно виробити власну методику, яка ґрунтується на добрі та взаєморозумінні. А ще любити дітей і сприймати їх такими, які вони є. Цим же даром володіє Тетяна Єрмолаївна і тепер. Додає через мить: «Але це життєвий стереотип, до якого треба підходити творчо».
Погоджуюсь. Цікавіші ті, які гаптують різні картинки школярського життя, ніж ті, що пливуть тихо за течією.
Тетяну Єрмолаївну називають ласкаво: «Танечка». І хоча Танечка давно пенсіонерка і має чималий життєвий досвід, і зозуля щовесни добавляє своє: «Ку-ку»..., та жінка вміє втримати життєбуяння. Вона має неспокійний характер, постійно тримає руку на пульсі новин, цікавиться життям колишніх учнів, сусідів, жителів Пилипонівки. Бо вона тут виросла, тут її коріння, тут росли і дорослішали її доньки, тут вона чекає вісточок від внуків. Тут вона вся – до кровинки, до останнього подиху...
А ще по праву носить героїчне звання – Берегиня. Не кожен може похвалитися знанням свого родоводу. Зібрано, упорядковано матеріали аж до сьомого покоління. І кульмінацією нашої зустрічі-свята стало представлення родинного дерева. Та хіба ж це не диво? Фотокартка і дві дати... Між ними прочерк, де прикриті століттями радість, розпач... Є тут і просто фотокартки із однією датою, але це вже варіації... Скільки часу треба було використати, щоб зібрати весь оцей скарб?! Видзвонити, відписати, відпитати...
Учням було цікаво стати на мить володарями певного проміжку часу і його з легкістю направляти у якесь із століть.
Тетяна Єрмолаївна нещодавно побувала у гостині школи №2.
– Як у юність поринула, – ділиться враженнями.
Вона залюбки погодилася взяти участь у родинному святі, яке готували учні 9-А класу і класний керівник, а музичне обрамлення вдало виконала А. М. Тєлєгіна. Дідусі, бабусі, учні, педагоги мали можливість зсунути століття, відчути романтику подорожі, поспілкуватися.
... Я дивлюся на цю трудолюбиву жінку і подумки переносишся в той час, коли вона, працівник райвно, вручала дорогу мені відзнаку – «Відмінник народної освіти». Мабуть, відчула мій стан і продовжила: – Я теж пам 'ятаю!
Швидкоплинність часу! Що тут добавиш?! Роки, мов коні... Але вони плідні, коли загнуздані, коли є напрямок, коли живуть такі Берегині, як Тетяна Єрмолаївна Цюнь – закохана в життя, залюблена в працю, заглиблена в століття...
... Її учні присвоювали титул найдобрішої, найсправедливішої, а мої – найбережливішої з Берегинь.
Світлана КОВАЛЬСЬКА, класний керівник 9-А класу, громадський кореспондент
м.Бершадь
