Сало є обов’язковим компонентом високосортних ковбас, а також незамінним продуктом для харчування людей, які займаються важкою фізичною працею, найкращий продукт для мандрівника.
Якщо вас чекає вечірка з неабиякими дозами алкоголю, з’їжте скибочку сала. Справа в тому, що жир огортає шлунок і запобігає всмоктуванню алкоголю.
Побутує хибна думка про те, що в ньому міститься велика кількість холестерину, який викликає серцево-судинні захворювання. Слід пам’ятати, що значно більше, ніж в салі міститься холестерину в яєчних жовтках, вершковому маслі.
Так, один кілограм свинини містить 600 мг холестерину, тоді як така ж кількість вершкового масла – 2440, жовтка яєчного – 15600 мг. Холестерин, який міститься в салі, сприяє утворенню клітин, які захищають організм людини від вірусів.
Звичайно, сало, як будьякий жир, потребує для перетравлення жовчі і ліпаз, спеціальних речовин, які містяться в шлунку і кишечнику.
А тому при порушеннях утворення жовчі не рекомендується вживати цей продукт.
Не минуло і тисячі років, як сало визнали і в Іспанії. Хамон – у перекладі з іспанської – шинка, окорок.
Не відкрив би Колумб Америки без сала, яке було в його запасах, і не було б у нас помідорів, а без помідорів борщу не звариш, а без борщу – яка ж це взагалі культура?
Люди середньовіччя їли сало у великій кількості. Сам святий Бенедикт, засновник ордена бенедиктинців, дозволив ченцям їсти сало. Монахи казали, що «сало і свиня так само пов’язані один з одним, як виноградна лоза і вино». З нього виготовляли свічки. Пахли вони не дуже, коптили, але світили. Тільки треба було стежити, щоб сальні свічки щурі не зжерли, вони теж не дурні і дуже поважають цей продукт. При свічках ченці переписували книги – так у темряві середньовіччя сало допомогло зберегти світло культури і передати його нам.
Як багато можна з’їсти сала? Тим, хто веде малорухливий спосіб життя, потрібно 10-30 г сала в день. Тим, хто страждає ожирінням – не більше 10 г в день. Найкраще вживати солоне сало. Сало з хлібом – ідеальне натуральне поєднання, при якому обидва продукти прекрасно засвоюються. Воно добре засвою - ється, не перевантажує печінку і дає 9 ккал. енергії на 1 г продукту. Це значно корисніше, ніж дорога ковбаса.
Сало слід споживати з часником, цибулею, капустою, баклажанами, вівсянкою, які виводять з організму холестерин.
Воно не містить радіонуклідів, воно є відмінним жовчогінним засобом, жирні кислоти сала виводять з організму токсини.
Крім того, сало можна успішно використовувати для профілактики онкологічних захворювань, так як більшість канцерогенів розчиняються в жирах і після цього легко виводяться з організму, енергетичний матеріал для клітин спинного мозку. В жовтні 2008 року в Луцьку відбувся II фестиваль сала під гаслом «З любов’ю... до сала». На фестивалі мірялися силою «Саломани-богатирі», а любителі національного продукту поїдали його на швидкість. Було створено партію любителів сала, а також встановлено новий рекорд України – найбільший бутерброд з салом «Український салбургер», висотою 1м 60 см і загальною площею всіх шарів 28,7 м. На «салбургер» витрачено 105 кг сала, а також велика кількість хліба, цибулі, часнику, яєць, зелені.
Справжньою батьківщиною сала є Італія. Саме там три тисячі років тому з’явилася ідея використовувати свинячий жир, як дешеву і калорійну їжу для рабів, які працювали на мармурових каменоломнях.
А уявіть, скільки цим італійцям треба було того мармуру наламати на статуї, палаци і колонади! Так почався внесок сала до світової культури.
Римляни називали його «лярдо». У наші часи теж є таке слово. Воно підкорювало моря, розвивало капіталізм, винаходило парові машини і відкривало теорію еволюції.
Отже, сміливо махнемо рукою на міфи про шкідливість сала, у нашому доволі прохолодному кліматі воно у розумних кількостях абсолютно необхідне. Не кажучи про те, що для справжнього українського борщу обов’язково потрібні шкварки, інакше це не борщ, а дієтичний макет нашої національної страви. Чи не тому сало так прижилося саме у нашій культурі і традиціях, здобуло великої шани.
І, нарешті, останнє. Про місце сала у світовій культурі.
В наші дні згадка про цей продукт просто незамінна в естрадних скетчах і мініатюрах на українську тематику. Погодьтеся, якби не українське сало – російські гумористи залишилися б без роботи.
