Як він сам розповідав, в Осіївку за помислом Божим він прийшов півтора десятиліття тому. Господь так сподобив, що владика пропонував йому тоді Берізки-Берщадські, Поташню й Осіївку.
Осіївка сподобалася найбільше, тому і зупинив свій вибір саме на ній. А вже на свято Івана Хрестителя відправив першу службу.
Людей, як і проблем, якими вони жили, звичайно, не знав, тому, щоб якнайшвидше ознайомитися з усім, щоб краще орієнтуватися, подався спочатку у сільську раду. Належне, розповідав він тепер, треба віддати тодішньому сільському голові Миколі Бондарю. Він не тільки привітно зустрів молодого батюшку, а і ознайомив із громадою, почав підтримувати. За це він дякує йому і по сьогодні.
Але село тоді, як дуже швидко виявилося, благополучним у духовному плані було тільки зовні. У внутрішньому ж сенсі між населенням мало місце справжнє протистояння. Справа в тому, що в Осіївці було колись дві громади, а на додачу проживали ще і представники інших віросповідань. Але знову ж таки завдяки підтримці влади, зокрема сільського голови, досить швидко вдалося вирішити цю проблему, об’єднати їх. Хоч такі проблеми, як правило, вирішуються не просто, зовсім іншим тепер є ставлення людей у цьому селі одне до одного.
Батюшка розповідав, що коли розпочинав, парафіян було не більше восьми-десяти.
Тепер їх уже десятки, що не може не радувати. Причащають дітей, самі стають до причастя. І приход дедалі стає більшим. Завдяки спільним зусиллям прихожан і влади, зокрема місцевого товариства «Осіївське», іншим стає і храм, у якому у свій час розміщалися і клуб, і млин, тривалий час церква була закрита взагалі. Хоч і нелегко підтримувати будівлю, якій 260 років, капітально відремонтували вже підкупольну його частину, встановили купол, обладнали дзвіницю.
А щодо особистого життя, то він розповідав, що матушка Тетяна несе такий же хрест по життю, як і він, батюшка.
Куда владика благословив, туди і йшла з ним.
За підтримки влади молодій сім’ї, яка перебралася в Осіївку, виділили будиночок у мальовничому місці біля сільського ставка. Житло вони поступово викупили і стали повноправними його господарями.
У їхній сім’ї, яку в селі всі поважають, зростають двоє діток.
Залишається тільки додати, що нова церква, з приходом молодого батюшки, з’явилася й у Малій Киріївці завдяки підтримці місцевого товариства, влади і громади.
Тож побажаймо і ми імениннику міцного здоров’я та Божого благословення у здійсненні всіх його намірів, з якими він прийшов у це село. У тому, що вони благородні, давно переконалися тутешні жителі. Вони і попросили написати про їхнього батюшку.
Павло КУШПЕЛА.
