Бо це не просто історико-краєзнавчий нарис, це – монографія, написана згідно з усіма вимогами науки. Вона є результатом тривалої пошукової та науководослідницької праці авторів – учителів Галини Невеличко та Григорія Погончика, які зібрали матеріали з історії рідного села – Баланівки, починаючи з часів його заснування й понині, про участь його мешканців у національно-визвольній боротьбі, першій та другій світових війнах, колективізації сільського господарства, про наслідки голодомору, розвиток колгоспного будівництва.
Грунтовно показано історію освітніх, медичних, культурних закладів, церкви. Окремий розділ присвячений знатним землякам-односельчанам, якими сьогодні пишається Баланівка. Чимало сторінок (а їх у книзі майже півтисячі) присвячено звичаям та обрядам, ремеслам та промислам, майстрам народної творчості.
У розділі про пам’ятники привертають увагу не тільки розповідь про меморіал, споруджений на вшанування 447 воїнів-односельчан, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, а й про пам’ятник 68 громадянам села, полеглим під час першої світової. Чи багато таких пам’ятників є нині в області та й в країні? Видання добре ілюстроване, у ньому чимало знімків, у тому числі й унікальних, ще довоєнних.
При написанні книги використано багато архівних матеріалів, публікацій преси, історичної літератури, усних розповідей односельчан, земляків. Звісно ж, неабияку роль відіграло й те, що Галина Мефодіївна протягом багатьох років очолювала місцевий краєзнавчий музей. А Григорій Олексійович теж є уродженцем села, він історик за фахом, працює директором школи № 1 в Бершаді і дуже багато знається в царині краєзнавства.
Книгу «Любов душі моєї – Баланівка» без усяких перебільшень можна назвати справжньою сільською енциклопедією. І вона знайде гідне місце не тільки в бібліотеках, а й в оселях жителів села.
Федір ШЕВЧУК.
